мля

не буду мучити вас многабуквами, просто запитаю те, що цікаво: чи посилали ви колись когось туда (ну, ви зрозуміли)? за яких обставин і чи варто було, якщо зараз проаналізувати ту ситуацію?

Уважаемые болельщики лучшего в мире футбольного клуба «Ювентус»! Представляем вам одиннадцатый выпуск рубрики «Зебронеделя», в которой освещаются и анализируются важнейшие события, произошедшие в клубе и вокруг него за прошедшую неделю. «Зебронеделя» пережила свой первый десяток, и в очередном выпуске мы продолжаем обсуждать неудачные выступления команды в последних матчах. На эту тему уже было сказано множество слов, в том числе и сгоряча, и в желающих побыстрее расправиться с главным тренером отбоя нет. Толочь в ступе воду и в который раз обсмаковывать ту или иную неудачу команды мне представляется не очень целесообразным, поэтому на этой неделе я решил представить альтернативную точку зрения, заключающуюся в том, что... никакого кризиса в "Ювентусе" нет. Такая оригинальная статья была опубликована Giancarlo Rinaldi на channel4, и я с удовольствием предоставляю вам её перевод. Верим в команду!Читать дальше...

- я в душ

- можна з тобою?

-ні

- я б і не пішов

- брешеш, сонечко, пішов би....

1-потрібен копірайтер-фрілансер для наповнення оригінальним контентом сайта рекламної контори.

2- потрібен дизайнер(и) для тої ж контори

3- потрібні журналісти-фріласери ,які можуть(хочуть) писати для журналів на тематику автомобілів люкс-класу і все , шоз ними пов"язане

Приймаю естафету від Наталки Денисової (nattaha) і пишу про свою десятку улюблених книг. Звичайно, я міг щось пропустити, забути, чи в чомусь посумніватися, але мінімум 7 з 10 книг - мої топові. Отже:

1. Сомерсет Моем "Лезо бритви".

Найсильніша книга, яку я читав. В ній є все - кохання і зрада, гроші і жебрацтво, духовність і слава, жертовність і підлість. Але головне, що ця не дуже велика, проте дуже глибока книга описує справжнє життя. Must read для всіх, хто не знайомий з творчістю Моема. Процитую лише частинку вступної глави, адже краще автора про свій твір ніхто не скаже:Читать дальше...

навіть не намагаюся зрозуміти про що вона...

Ну как, кому-нибудь еще нужен Кубок Первого канала J? Этот замечательный трофей, в который раз является единственным  трофеем в сезоне команды, которая его собственно и выигрывает. Так было с Шахтером, было с ЦСКА (Москва), вот теперь у Динамо.

Смотрел вчера «эпохальный матч» с минуты так с двадцатой. Впечатления не очень порадовали. Бодрый, задорный Шахтер рвал и метал на поле. Игра у них шла весело и непринужденно. Проблема у них была, как это в принципе у них в последнее время является фишкой, именно в завершении атак. Хороша команда. Хороша, но на фоне Динамо.

 Я все долгое время после зимнего подарочка в виде КПК бухтел об отсутствии изменений положения дел в нашем Динамо. Но ближе к маю так потихоньку успокоился. Да и не мудрено, ведь очки падали с завидной частотой от Шахтера не отрывались. На отсутствие шедевров в исполнении Динамо как-то и внимания то не уделялось. Больше всего подымалось в эфире проблема с поведением наших болельщиков. А зря.

Что поменялось в клубе за все это время? Часть работы - сделали состав «поперетрахивали». Ветеранистое трио сплавлено, бразильское поголовие уменьшено, где-то рядом лежит возврат Руслана Ротаня на прежнее место дислокации. Этого ли ждали поклонники Динамо? Думаю не только. Игры как не было, так и нет. Уж чересчур резво все поверили в светлое будущее нашего клуба после первых шагов Семина.  

Слов Олега Лужного о качестве имеющихся игроков никто  не забыл? Вот интересно до матча с Шахтером в финале он был того же мнения – зимнего? Команда, которую строит Юрий Павлович, как и ожидалось в зимнее межсезонье, создается, но темпы роста ее не велики. Единственное на что бросался глаз это внутренний климат в команде. В этом компоненте большое человеческое спасибо Юрию Семину - сплотил ряды своих бойцов.

Признание всех оставшихся нужными и полезными хорошо отразилось на поведении всех без исключения игроков.

Одной из возможностей посмотреть на «новую» команду мы имели возможность вчера. А в этом матче мы увидели, что проблемы никуда не делись. Подретушировали так слегка и решили на этом остановиться. Очень надеюсь на то что вторая половина сезона будет лишь первой частью реконструкции команды ибо то унылое зрелище которое показывало вчера Динамо не впечатляет.

Много было написано на блогах вчера вечером и сегодня, но не могу удержаться от размышлений по поводу вчерашней баталии.

1. Брак в передачах по всему фронту полностью сбивает с толку. Неужели  при потребности сыграть четко в важном матче, сразу переключаются тумблера в «бошках» у игроков на «дрожание коленок».
2. Неумение четко вынести мяч из своей штрафной, для того чтобы потушить пожар, появляется почему-то именно в таких матчах. Первый мяч был продолжением именно неудачного выноса. Самое интересное, что до этого в течении 10-15 минут было еще таких две ситуации, но как-то прощалось «горняками».
3. Диакате после двух переломов боится идти в жесткий стык. Это и понятно. Но толку от такого игрока ни в центре защиты, ни на месте опорника не будет.
4. Перевод Михалика и Юсуфа в центр защиты лишь немного усилило игру в этом звене. Во всех матчах даже те, которые были сыграны на ноль, серьезные ляпы присутствовали.
5. Кравца  надо было снимать раньше и, соответственно, Милевского выпускать раньше.
6. Умиляют переводы мяча с одного фланга на противоположный. Привожу пример: атака идет правым флангом. Уперлись в двух трех защитников, вместо одного длинного паса налево следует череда мелких пасов в том же направлении. В итоге вся защите за это время переместилась на атакуемый фланг. А потом как всегда потеря мяча и понеслась контра в ответ.
7. Алиев вчера в осмысленных действиях мною замечен с игры не был. Штрафные и дальние навесы у него выходят неплохо, а вот что касается четкого паса низом на любое расстояние не получается и все. То засандалит прямо в ноги партнеру то вообще сопернику отдаст.
8. Швецов – человек в черном, не больше. Не футбольный рефери. Так наошибаться в обе стороны… Вот так вот боязнь, что работу оценят плохо, приводит к тому, что поводы для хреновой оценки появляются. Удаление Брандао, Бангура и Езерского четкие. Но Диакате и тем более Гладкий как минимум не заслуживали такого отношения к себе. Удаление Диакате полностью поломало саму игру. Накалив данным действием обе команды, рефери пустил игру в русло с порогами. Хочу добавить для тех кто аргументирует красную карточку состоянием здоровья Игора Дуляя. Игор вполне весело и задорно получал награду из рук Ющенко-Павленко. А то некоторые товарищи начали рассказывать про разбитую голову, «про блєдний вид, холодні ноги».
9. Гол номер два голкипером априори не мог быть отражен благодаря рикошету от теплого места вроде как Юсуфа.
10. В целом игру заслуженно выиграл Шахтер. И это будет самый правильный вывод по игре.
11. Посмешило маленько утверждение Гливинского «про повністю заповнений стадіон».

В общем  ну и нахрена киевлянам был тот Кубок первого канала. J

со змеиной шеей

Богомол!

Что рекламируют, толком и не разберешь...

А може хтось не зна, що це?

Вот такого кота довелось повстречать.

Один глаз у него зеленый,  другой - голубой.

Кто-то из друзей сказал, что порода такая.

А вы что скажете?

"Любовь к жизни есть почти противоположность любви к продолжительной жизни". /ф. Ницше/

В эту узкую щелку так мало видно. Но мы пристально вглядываемся в лицо врага через нее. Она узкая, холодная и жуть, какая неудобная. Но мы подпускаем его поближе, размазывая сопли по амбразуре. Мы пускаем слюнку и ждем. Ждем, когда он подойдет на расстояние выстрела. Ну, подползай, гад!, подползай!

А тут, внутри своего ДЗОТа, мы протираем колбасу спиртом, делим пайку с сослуживцами… до тех пор, пока они не окажутся по ту сторону щели.

И всю жизнь – такая хрень!

Почему амбразуры такие узкие? Потому что нам по хрен!, что там еще есть слева, справа, сверху, снизу. Нам нужно видеть лицо врага, получающего свою порцию между глаз! И всё.

Вчера жена сфотала в Херсоне, на Ушакова (центральная улица).

Нарешті ми дісталися кінця черги фотооглядів про Донецьк. Останньою частиною буде оглядова прогулянка столицею Донбасу без якихось особистих акцентів. Все цікаве, що не ввійшло до інших оглядів, буде тут. Головним чином, - різні несистематизовані свтілини, тобто - Донецький калейдоскоп.

Інші фотоогляди Донецька можна подивитися за посиланнями:

• Донецьк, вулиця Артема
• Донецьк, бульвар Пушкіна.
• Донецьк, парк кованих фігур.
• Донецьк, парк Щербакова.

УВАГА! Розміщені нижче світлини НЕ ЗАХИЩЕНІ авторським правом - вони розповсюджуються за ліцензією Creative Commons Attribution-NoDerivs. Це означає, що дозволяється вільне використовування світлин як в некомерційних, так і в комерційних цілях, за умови посилання на їх автора та невикористання задля виконання похідних робіт.

Владислав Ходасевич

ОБЕЗЬЯНА

Была жара. Леса горели. Нудно
Тянулось время. На соседней даче
Кричал петух. Я вышел за калитку.
Там, прислонясь к забору, на скамейке
Дремал бродячий серб, худой и черный.
Серебряный тяжелый крест висел
На груди полуголой. Капли пота
По ней катились. Выше, на заборе,
Сидела обезьяна в красной юбке
И пыльные листы сирени
Жевала жадно. Кожаный ошейник,
Оттянутый назад тяжелой цепью,
Давил ей горло. Серб, меня заслышав,
Очнулся, вытер пот и попросил, чтоб дал я
Воды ему. Но, чуть ее пригубив,-
Не холодна ли,- блюдце на скамейку
Поставил он, и тотчас обезьяна,
Макая пальцы в воду, ухватила
Двумя руками блюдце.
Читать дальше...

Бернард Вербер ("Империя ангелов")

Політичні сили в Україні так засліплено втягуються у вир конфлікту, з якого, власне, немає виходу.

Чи ж легко нам бачити, як люди в Україні знову розчарувалися й живе своїм життям, ледь не проклинаючи політиків?

Як пояснювати, що, за церковним вченням, Бог благословляє владу, яка є служінням народові?

Коли страйкують водії міського транспорту, все місто паралізоване.

Що робити, коли фактично страйкують політики, зневажаючи свої прямі обов?язки перед народом й паралізуючи всю країну?

- Не мовчати!

4 вересняУкраїнський Католицький Університет  звернувся до академічної спільноти України із закликом ?зробити все можливе для того, щоб зупинити руйнацію української державності й сприяти національному порозумінню?. В УКУ вважають, що не лише політики винні у нинішній політичній кризі. ?Адже поголовна більшість тих, кого суспільство сьогодні схильне засуджувати, має закінчену вищу освіту. Їхній світогляд і перші суспільні навички сформувалися у стінах рідних їм університетів. Чи не є це для нас сигналом, що знання, що їх дають університети своїм вихованцям, не оперті на стійкі моральні принципи, а тому стають руйнівними??, ? йдеться у зверненні спільноти УКУ.

Звернення було підтримане Національним Університетом ?Києво-Могилянська Академія?. Зі своїм власним зверненням виступив Львівський національний університет імені Івана Франка.

Наскільки нам відомо, жодна політична сила публічно не засудила УКУ. Але, боюсь, це може означати, що всі політичні партії сприйняли звернення не на свою адресу, а на адресу своїх суперників...

Повний текст звернення подаємо нижче.

Звернення
Українського Католицького Університету
до академічної спільноти України

Дорогі колеги!

Цими днями Україна переживає нове потрясіння: вона раптом знову отримала парламентську кризу.

Перші осінні дні роботи Верховної Ради засвідчили, що літні канікули українські політики витратили на улюблене заняття козацьких старшин ? готування підступу й змови. Наче їм не відомо, чим це все закінчилося для тих же козацьких старшин?

Жодна сторона не є невинною у цьому конфлікті. Кожна почувається жертвою підступності інших, хоч сама у зручний момент також вдається до негідної змови.

Азарт суперництва й жадоба булави затулили увесь виднокрай. Як тут помітити, що національні інтереси перетворюються лише на синьо-жовту стрічку, якою обгортають пишний набір відвертих егоїзмів?

Комусь може здатися, що така жорстка лексика звучить дивно в устах академічної спільноти. Адже мовчати і зберігати нейтральність ? це давня прагматична мудрість, якою оберігало себе від заглади керівництво радянських навчальних закладів.

Але як ми, навчальні заклади України, можемо виховувати нове й морально стійке покоління, коли ось уже сімнадцятий рік український політикум, помимо рідкісних моментів духовного просвітлення, незмінно дає приклади цинічного нехтування Божими законами й аморального ґвалтування правди?

Настав час відверто сказати усім, обдарованим владою: у створених вами суспільних умовах виховати людину в повазі до влади неможливо. Розчарування молоді у всіх без винятку політичних партіях, презирство до державних службовців, нігілістичне заперечення верховенства права чи намагання за всяку ціну емігрувати з України ? все це ті хробачливі плоди негідного урядування, які обтяжують сумління власть імущих.

Утім, ми не схильні обмежуватись лише осудом влади. Настав час іспиту і для самих навчальних закладів.

Адже поголовна більшість тих, кого суспільство сьогодні схильне засуджувати, має закінчену вищу освіту. Їхній світогляд і перші суспільні навички сформувалися у стінах рідних їм університетів. Чи не є це для нас сигналом, що знання, що їх дають університети своїм вихованцям, не оперті на стійкі моральні принципи, а тому стають руйнівними?

Ми переконані, що нинішня криза є тим моментом істини, який повинен розкрити й перед академічною спільнотою України усю нашу відповідальність за моральне вихолощення освіти.

2004-го року ми повірили, що помаранчевий зрив України відновить повагу її політичних еліт до моральних засад державного будівництва. Насправді ж після короткої паузи девальвація цінностей стрімко продовжилась. Символом цієї девальвації стало знецінення слова, яке в устах державних мужів перестає бути носієм правди.

Проте університет ? це місце, де знають: слова повинні мати ціну! Бо Слово є Бог, і коли плоть слова точить шашіль облуди, суспільство таке не встоїться.

Ми не маємо права мовчати, адже саме мовчазна згода суспільства миритися з тотальним суперництвом насправді уможливлює його.

Демократія гарантує плюралізм переконань і політичних позицій, але також передбачає, що носії розбіжних переконань не вдаватимуться до самознищення, тягнучи за собою всю країну. Бо засліплене суперництво не минає само собою ? воно призводить до цілковитої руйнації системи.

Ми закликаємо академічну спільноту зробити все можливе для того, щоб зупинити руйнацію української державності й сприяти національному порозумінню.

Державні мужі України повинні почути наше слово. Повторюємо, ми не маємо права мовчати. Спільним нашим голосом зупинімо суперництва ? і хай благословить Господь Україну!

Вот такую картинку можно наблюдать на Подоле.

Честно говоря - осточертело уже!